В. О. Сухомлинський
На сучасному
етапі метою виховання є становлення громадянина України, патріота своєї країни,
готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну,
правову і соціальну державу, здатного виявляти національну гідність,
орієнтуватися у своїх обов’язках і правах, цивілізовано відстоювати їх, сприяти
громадському миру і злагоді в суспільстві, поводитися компетентно, бути
конкурентоспроможним, успішно самореалізовуватися в соціумі як громадянин,
сім’янин, професіонал, носій культури.
Український
педагогічний словник дає таке визначення категорії виховання: «Виховання -
процес цілеспрямованого систематичного формування особистості, зумовлений
законами суспільного розвитку, дією багатьох об’єктивних і суб’єктивних
факторів. У широкому розумінні виховання - це вся сума впливів на психіку
людини, спрямованих на підготовку її до активної участі у виробничому,
громадянському й культурному житті суспільства».
Ідеалом
виховання виступає різнобічно та гармонійно розвинена, національно свідома,
високоосвічена, життєво компетентна, творча особистість, здатна до саморозвитку
і самовдосконалення. Як же на практиці реалізувати це складне завдання?
Перш за все,
через ефективне педагогічне проектування, розвиток ключових компетентностей і
врахування складових виховання особистості сучасного учня, а саме:
громадянське, розумове, моральне, превентивне, валео-екологічне і фізичне,
трудове та естетичне.
Під
педагогічним проектуванням розуміється розробка системи взаємодії вчителя та
учнів, що включає зміст, форми, методи та засоби навчання і виховання, які
дозволяють досягати певної чітко сформульованої мети навчально-виховного
процесу.
Стрижнем
процесу виховання має стати пробудження і розвиток у особистості, що
навчається, потреби до самопізнання, самооцінки і прагнення до
самовдосконалення.
Основною метою
виховання я поставила створення такого середовища, в якому учні мають
самовиражатися, навчитися доброти та людяності, розвивати власні здібності,
формуватися як свідомі громадяни, патріоти і професіонали.
Виховна проблема,
над якою я працюю як класний керівник, є: «Створення тісного колективу
класу, сприяння формування норм етики і моралі, формування життєвих компетенцій
шляхом усебічного розвитку».
Моє педагогічне кредо: «Не примушувати,
а переконувати; не керувати, а організовувати; не обмежувати, а надавати
свободу вибору»
На першому етапі
створення та впровадження виховної системи класу мною була проведена робота
щодо вивчення стану виховної роботи у школі, зроблено аналіз досягнень та
недоліків, опрацьовано літературу з питань педагогіки та психології виховного
процесу, на педрадах та засіданнях методоб’єднань класних керівників обґрунтовано актуальність
та необхідність системного підходу до питань виховання та навчання учнів.
Я розумію, що
класний колектив - це складна соціально-педагогічна система, що виконує
замовлення суспільства - формувати інтелектуальну, творчу особистість, здатну
жити і творити в умовах, що постійно видозмінюються й розвиваються,
забезпечуючи прогрес культурного розвитку країни.
Тому першим
моїм кроком було вивчення питання
соціального складу сімей класу. Досить неоднорідним є контингент учнів класу : багатодітні
сім’ї становлять 8%, неповні сім’ї – 16%, 8% - сім’ї, у яких батьки учасники
АТО, 66% дітей проживають у соціально
благонадійних сім’ях.
Створюючи виховну систему в
класі, я врахувала інтереси учнів та їх батьків, місцевих органів самоврядування,
можливості, традиції школи, селища, соціальне оточення.
З метою формування особистості,
яка вирізняється усвідомленням своїх здібностей та потреб, послідовно
використовую ці знання для вибору альтернатив, що дають можливість вести дітям
здорове, продуктивне і наповнене самореалізацією життя..
Для досягнення
поставленої мети передбачаю реалізацію таких завдань:
·
Виховання любові до Батьківщини, свого народу, турботі про його
благо, сприянні становленню й утвердженню України як суверенної, правової, демократичної,
соціальної держави;
·
Виховання чесності, працелюбності, справедливості, гідності,
милосердя, толерантності, терпимості до іншого, доброзичливості, готовності
допомогти іншим, обов'язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності,
тактовності;
·
Виховання
вміння працювати з іншими; здатності прощати і просити вибачення, протистояти
виявам несправедливості, жорстокості;
·
Виховання
екологічної свідомості, почуття
особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за
них; здатності особистості гармонійно співіснувати з природою; залучати до
активної участі у практичних природоохоронних заходах;
·
Формування
особистості, виявлення і розвиток творчих здібностей і обдарувань;
·
Виховання
працьовитості, відповідальності, охайності, бережливості, вміння раціонально
розподіляти робочий час, формування розуміння учнів значення правильного вибору
професії для особистості та сучасного суспільства;
·
Виховання
бережливого ставлення до свого здоров'я та турботи про безпеку власної
життєдіяльності, вести здоровий спосіб життя, активно відпочивати, критично
оцінювати свої можливості і не зупинятися на досягнутому.
Як
класний керівник я досягаю поставленої мети через заохочування учнів до процесу
самовиховання, навчаючи їх підготовці та організації колективних творчих справ
класу, приділяючи велику увагу морально-етичному
вихованню учнівського колективу, формуванню обов'язку, відповідальності,
культури поведінки. Тому загальний рівень вихованості та культури
класного колективу - достатній.
Становлення
людини – моя мета педагогічної та виховної роботи в школі. Я маю на увазі
цілком визначений вид праці : самосвідомість, самоактуалізацію, самореалізацію.
У сучасній школі відроджується поняття «душі» як атрибута духовності,
цілісності суб’єкта. Праця душі має свій зміст і виступає як процес осмислення,
переживання себе, своєї сім’ї, держави, нації, людства; це зародження і проявів
совісті, особистої відповідальності за долю близьких, батьківщини, всієї
планети.
У
своїй роботі керуюсь основними принципами виховання.
Виховна система класу пройшла
кілька етапів становлення і розвитку:
·
У 1-4 класах –
це формування власного «Я», самореалізація, духовне і соціальне становище
особистості.
·
5-7 класи – процес
адаптації, формування творчого потенціалу, загальнолюдської моралі, ціннісне
ставлення до здоров’я, культури, національних традицій, батьківщини,
особистості, держави тощо.
·
8-9 класи –
формування творчого підходу до навчання, свідомого ставлення до праці,
спілкування, професійної орієнтації, любові до батьків, держави,
національно-патріотичної свідомості та розуміння життєвих ситуацій.
Виховна система складається з багатьох компонентів.
Виходячи з мети і завдань, у
класі організоване таке середовище, яке надає кожному учню можливість вибору
різних видів занять і творчої діяльності, що відповідають особистим потребам.
Головне завдання – створення комфортних, безконфліктних, безпечних умов для
розвитку учня, реалізації його можливостей та здібностей.
Виховна система класу передбачає
формування інтелектуального, морального, комунікативного, естетичного і
фізичного потенціалів учнів, який володіє цілісною системою знань про
навколишній світ, практичними уміннями і навичками, засобами творчої діяльності,
прийомами і методами самопізнання і саморозвитку, ціннісними ставленнями до
себе, до соціуму, навколишньої дійсності.
Вирішення завдань виховної роботи
здійснюється за напрямками:
Складний процес виховання
здійснюю за допомогою різноманітних форм, методів та прийомів роботи, вибір
яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей з
урахуванням основних напрямків діяльності школярів.
Виховна робота у класі
– цікава та різноманітна, поєднує в собі традиційні форми роботи
класного керівника (години спілкування, класні збори, свята, операції,
виставки-конкурси, виставки творчих робіт, відверті розмови, інтелектуальні ігри, турніри) та нетрадиційні (тренінги,
проекти, фестивалі, калейдоскопи, анкети думок, колажі, пошукові ігри, акції,
художні галереї та ін.), застосування яких вимагає організації міжособистісного
інтерактивного спілкування в різних видах соціально значущої діяльності: методи
педагогічного впливу, методи соціальної взаємодії, методи самоорганізації
життєдіяльності школярів.
Розвиток
дитини, її творчого потенціалу забезпечується через активну діяльність.
Залучаючи дітей до участі в різноманітних суспільно корисних справах, я
намагаюся сприяти розвитку в них громадської активності, привчати їх до дотримання
шкільного режиму, єдності педагогічних вимог до учнів з боку вчителів та
батьків, спрямовую свої зусилля на корисні, потрібні суспільству справи: добре
вчитися, готуватися до праці, берегти природу, охороняти її багатства,
турбуватися про збереження історичних пам'яток та інших культурних цінностей,
зразково поводитися, допомагати людям. Цьому сприяє активна участь класу в
таких загальношкільних заходах:
·
Акції: «Подаруй
бібліотеці книжку», «Запали свічку пам’яті», «Подарунок своїми руками до дня
Святого Миколая», «Від серця до серця», «Озеленення школи»,
·
Конкурси,
заходи: «Хліб - всьому голова», «Дари осені»
·
Операції:
«Милосердя», «Ветеран», «Чисте подвір’я»
Учні із задоволенням беруть участь у конкурсах, вікторинах, у багатоплановій природоохоронній діяльності, що
сприяє формуванню екологічної культури, вихованню таких загальнолюдських
цінностей, як: справедливість, чуйність, чесність, гідність, толерантність,
добросовісність, ввічливість, обов'язковість, працелюбність, готовність
допомогти іншим, розвиває моральну
активність особистості. Мої вихованці - переможці багатьох районних та обласних
конкурсів. Вони є лідерами шкільного життя. В класі сформована команда дівчат
по волейболу, частина учнів навчається в школі мистецтв(або закінчили її),
частина - є гуртківцями будинку дитячої та юнацької творчості. Діти із
задоволенням беруть участь у розробці сценаріїв до свят. Учні класу
співпрацюють з селищним будинком культури, бібліотекою. Мої діти – сучасні
діти. Кожен із них людина майбутнього.
Система виховної
роботи вимагає тісної співпраці з психологом школи . Разом ми дослідили рівень
розвитку психічних процесів учнів. Шляхом спостереження визначили тип темпераменту
дітей, їхні психофізіологічні показники за допомогою анкетування,
індивідуальних бесід з учнями, вивчили особливості характеру і поведінки,
дослідили інтереси школярів, їхні нахили до певного виду діяльності, склали
карту спрямованості інтересів учнів, визначили статус кожного учня в дитячому
колективі (лідери, популярні, замкнуті, ті, хто прилаштовується), роль дитини в
суспільному житті класу (ініціатор, виконавець, організатор), виявили у дітей
позитивні якості, які слід розвивати, і негативні якості, від яких, по
можливості, слід позбавитися.
Звичайно , я
вважаю, що важливою умовою у створенні та забезпеченні системи виховної роботи
в школі є організація сімейного виховання, співпраця з батьками.
Зробити батьків активними учасниками педагогічного
процесу - це важливе й відповідальне завдання вчителя. Вирішення його є можливим,
якщо у плані роботи знайшли відображення такі напрямки діяльності класного
керівника з батьками:
·
вивчення
родин учнів;
·
педагогічна
освіта батьків;
·
забезпечення
участі батьків у підготовці та проведенні колективних справ у класі;
·
педагогічне
управління діяльністю батьківської ради класу;
·
індивідуальна
робота з батьками;
·
інформування
батьків про хід і результати навчання, виховання й розвиток учнів.
Робота в кожному з перерахованих напрямків складається
з певної сукупності форм і способів діяльності.
У перспективі в результаті
співпраці всіх учасників виховного процесу ми хочемо бачити випускника, в якого
сформовано рівень соціальної зрілості, достатньої для забезпечення його самостійності
у різноманітних сферах життєдіяльності, здорова (фізично, психологічно, духовно)
людина, творча особистість із розвиненою потребою у самореалізації та
самовдосконаленні, з гуманістичним світоглядом та почуттям відповідальності за
долю України, її народу, людства.
Я переконана, від
класного керівника залежить ступінь сформованості дитячого колективу. Вміння
згуртувати навколо себе дітей — великий дар і велика робота. Вміння захопити,
повести, відкрити світ — неоціненний скарб справжнього педагога. Захоплення
вчителя стає захопленням учнів. І хочемо ми того чи ні, але, оскільки діти
зовні схожі на своїх батьків, риси характеру класного керівника переходять у
характер вихованців. Адже байдужість породжує байдужість. І лише вогонь
породжує вогонь!
Як і кожен класний керівник, я у
постійному пошуку інноваційних концептуальних підходів до здійснення взаємодії
з учнями з метою виховання свідомого громадянина своєї держави.
Класний керівник – це організатор і керівник
цілісного педагогічного процесу. Це педагог, який є «центром» організації,
координації всіх впливів, спрямованих як на одну особистість, так і на колектив
учнів. Сьогодні, як ніколи, стають актуальними фундаментальні педагогічні
знахідки вітчизняних і зарубіжних педагогів А.С. Макаренка, Я.А. Коменського, К.Д.
Ушинського, І.П. Іванова. Бути вмілим класним керівником мені допомагають слова
педагога-земляка В.О. Сухомлинського: «Виховання
– це єдність духовного життя вихователя і вихованців, єдність їх ідеалів,
прагнень, інтересів, думок, переживань». Адже
мені так хочеться, щоб всі учні мого класу стали людьми з Великої літери…
